Нещодавно у мене відбулася розмова з батьком, який виховував трьох дітей у люблячої християнській родині. Вони з дружиною — сповнені віри батьки, і кожен із їхніх дітей колись відкрито сповідував Бога. Але тепер, навчаючись у коледжі, ніхто з них не йде за Господом, пише ДивенСвіт. Звичайно, є надія, але мій друг бореться із невпевненістю в собі: що я зробив не так? Він також ставить під сумнів волю Бога. Як Він міг це допустити?
„ Серце моє розколотилось, сила мене полишила і навіть очей моїх світло, – і того вже нема в мене. Друзі мої та приятелі далекі від моєї рани, і родичі мої стоять оподаль“ (Псалом 37: 11-12).
Ми всі це переживали. Той, хто нам небайдужий — хтось, із ким ми часто ділилися Євангелієм, — відмовляється підпорядкувати своє життя Христу. Ви сіяли насіння Божого Слова, але не бачите зростання.
Як зрілий християнин може стверджуватися у вірі, коли дорога людина відмовляється стати на коліна перед Христом?
Ось кілька рекомендацій про те, що потрібно і чого не варто робити.
Коли ви боретеся з постійним невір’ям сім’ї і друзів, сатана запитує: „Чи справді Бог сказав, що є така штука, як пекло?“ Не допускайте такого мислення. Заманливо відмовитися від вчення про пекло, але вкрай важливо його прийняти.
Бог використовував вчення про пекло, щоб врятувати мене. Коли я вперше почув Євангеліє від шкільної подруги, я не прийняв його. Вона натиснула ще сильніше і сказала, якщо я не покаюсь в своїх гріхах і не повірю в Ісуса Христа, я потраплю в пекло. Я не міг повірити, що вона може говорити таке, а тим більше вірити в це. На щастя, Святий Дух використовував її переконаність і сміливість, щоб відкрити мені очі. Через кілька місяців я довірився Христу.
Але я вірю в реальність пекла не через переконання цієї молодої дівчини. Я вірю, тому що мій Спаситель проповідував це:
„Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; а бійтесь радше того, хто може погубити душу і тіло в пеклі“ (Матея 10:28) „ І коли око твоє до гріха тебе призводить, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя однооким, ніж з обома очима бути вкиненим у вогняне пекло“ (Матея 18: 9) „ Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його“ (Матея 25:41)
„Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; а бійтесь радше того, хто може погубити душу і тіло в пеклі“ (Матея 10:28)
„ І коли око твоє до гріха тебе призводить, вирви його й кинь геть від себе: ліпше тобі ввійти в життя однооким, ніж з обома очима бути вкиненим у вогняне пекло“ (Матея 18: 9)
„ Тоді скаже й тим, що ліворуч: Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його“ (Матея 25:41)
Постарайтеся не концентрувати увагу на етичному вченні Ісуса, відкидаючи Його вчення про вічне покарання. Христос — не тільки Спаситель; Він — справедливий суддя. Не відмовляйтеся від хорошого і правильного богослов’я лише тому, що вам не подобаються наслідки. Ми є або людьми Книги Істини, або наших власних уподобань і нахилів. Третього варіанту нема.
Якщо Ісус плакав через фізичну (і тимчасову) смерть Лазаря, то як сильно ми повинні сумувати, коли ті, хто нам дорогий і кого ми любимо, не люблять Ісуса?
Павло сумував, що багато хто з його братів і сестер відкинули Христа. Вони стверджували, що люблять закон і пророків, але ненавиділи Того, про Кого пророкували. Це роздирало Павла зсередини:
„ Смуток мені великий і безнастанний біль у моїм серці. Бо я бажав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені тілом;“ (Римлян 9: 2-3)
Наше богослов’я марне, якщо ми байдужі щодо невіри тих, кого ми любимо. Тож, не переставайте переживати про тих, хто гине у своїй зневірі друзях і рідних.
Моліться більше. Моліться про своїх втрачених у вірі друзів і членів сім’ї поіменно. Попросіть вашого Небесного Батька зробити все можливе, щоб донести їм знання про Нього і привести їх до спасіння.
Задумайтесь про вічність. Немає нічого що більше протвережує, ніж реальність життя без Господа. Бути „відірваним від Христа“ — це не мати надії. Правильне міркування про пекло пом’якшить серця тих, кому ще належить схилити коліна.
Якщо ви впевнені, що чітко і зрозуміло ділилися Євангелієм зі своєю сім’єю і друзями, зробіть крок назад. Вони знають вашу позицію. Вони знають, що ви знаєте їхню позицію. Прийшов час замовкнути і молитися.
Чи означає це, що ви ніколи не будете заводити розмову про їхній духовний стан? Звичайно, ні! Може настати час, коли буде доречно сказати: „Мамо, минув певний час відтоді, як ми говорили про Бога. Я знаю, у що ти віриш; я просто хочу нагадати, якщо ти захочеш більше про Нього поговорити, я завжди готовий (а)“.
Відмова когось із вашої родини не означає, що їх потрібно ігнорувати або викреслити з вашого життя. Навпаки, це означає, що маєте проводити з ними більше часу без постійного обговорення їхнього духовного стану. Як це виглядає на практиці? Чотири моменти:
Римлян 3:19: „ Ми ж знаємо, що все, що закон говорить, тим, які під законом, говорить, щоб усякі уста замкнулись і щоб увесь світ визнав себе винним перед Богом“. Головна думка цього вірша дуже проста: буде справедливо, якщо Бог навічно відкине і знищить грішників. Іншими словами, хто ми, щоб сперечатися з Ним? Він — справедливий Бог.
Кожен має пам’ятати: покарання — це те, чого я заслуговую. Я повстав проти Бога, прагнув стати самому собі царем. Якби не Божа благодать, яка увірвалася в моє життя і замінила моє кам’яне серце на серце тілесне, я б зіткнувся з жахливою вічністю:
„ Я дам вам нове серце, і новий дух вкладу в ваше нутро. Я вийму кам’яне серце з вашого тіла й дам вам серце тілесне“ (Єзекиїла 36:26).
Коли мова йде про гріх в моєму власному серці, про гріх в навколишньому світі і навіть про гріх найближчих мені людей, я завжди повинен приймати сторону Бога.
Ті, хто грішний — а це всі ми — заслуговують на вічне покарання. Зробити цю заяву непросто, але це правда.
Все це ставить перед нами просте запитання: чи приймете ви сторону Бога проти гріха, навіть якщо цей злочин чинять ті, кого ми любимо? З милості Божої, я хочу це зробити. Якщо я піду за Ним щиро, я повинен довіряти не тільки тому, що Він все контролює, а й що Він благий. Коли я стикаюся з тим фактом, що дорогі мені люди ніколи не підкоряться Христу, я повинен вірити як Мойсея, що мій Бог — „ скеля; звершені його діла, бо всі його дороги – справедливість; Бог – вірність, без жодної омани, він справедливий і правий!“ (Второзаконня 32: 4).
Коли справа доходить до невірних членів сім’’ї та друзів, чи довірятимете Господу? В кінцевому рахунку, єдиний спосіб умиротворитися перед обличчям близьких, які відкидають Христа, — це захоплюватися благодаттю Бога, який приймає нас у Христі. Бог врятував нас, коли ми були мертві в наших гріхах, і Він, без сумніву, може врятувати наших близьких тією ж силою, яка воскресила Ісуса з мертвих. Для Нього буде не меншим дивом врятувати їх, ніж свого часу було врятувати нас.
Переклад і адаптація Наталії ПАВЛИШИН
бізнес
Бізнес компаньйон
компаньйон
журнал
гривня
курс
долар
девальвація
економіка
Тернопіль
тернопільські новини
валюта
форекс
інвестор
світовий ринок
каталог
підприємства
магазини
Бог
віра
Вибрано елементів :
Перетягніть файли сюди, щоб завантажити
або
Максимальний розмір файлу : 50 Мб
Вибрані елементи